
Омана майстра
На тлі інтересу до твору Михайла Булгакова, який періодично оновлюється, хотілося б розставити біблійні оцінки та нагадати про прості, але важливі істини.
“…Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!” (Ісая 8:19-20)
Чи читав Михайло Опанасович Булгаков вищенаведений уривок? Можливо. Але в переліку джерел і складових палітри його роману “Майстер і Маргарита” він не відігравав жодної ролі. Так само як і багато основоположних істин Святого Письма. Читаючи “безсмертний” твір популярного нині автора, розумієш, чому сатаністи вважають його своїм. Ода всемогутності Воланда-диявола звучить тут майже в кожному розділі. Ось він пророчо пророкує смерть Берліоза, і вона відбувається, ось легко “обставляє” директора Вар’єте Степана. Далі ми дізнаємося про “безмежні” можливості його помічників на зустрічі з Никанором Івановичем і в театрі Вар’єте. Упродовж усієї книжки складається враження, що немає нікого, хто зміг би відкрито протистояти представникам темряви й перемогти. Та й самого Воланда автор малює, як “частину тієї сили, що вічно хоче зла і вічно робить благо” (з епіграфа до роману).
У світлі цього, рішення Маргарити стати відьмою для порятунку свого коханця видається єдиним правильним рішенням. Апофеозом книжки є “Великий бал у сатани” за участю прекрасної і чомусь позбавленої всякого одягу Маргарити. Мимоволі напрошується запитання: чи не захоплювався “геній російської літератури” чорною магією? Дуже схоже, судячи з опису. Читаючи вищезгаданий розділ, мимоволі вимовляєш: гидота! Одразу пригадуються слова Писання: “Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке…” (Повторення Закону 18:10-12).
Вірна своєму демонічному вибору, Маргарита вже відверто славословить сатану. “Вона кинулася до Воланда і захоплено додала: Всесильний! Всесильний!” (24 розділ). Або ось ще: “Великий Воланд! – стала вторити йому Маргарита, – великий Воланд!” (30 розділ).
Не такий вже він і великий. І як би не применшував Михайло Булгаков Христа в образі мандрівника Єшуа га-Ноцрі, саме Ісус прийшов у цей світ, щоб “смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола” (До Євреїв 2:14). Саме наш Спаситель “роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!” (До колоссян 2:15).
Взагалі доводиться погодитися з багатьма критиками, які вважали роман “Майстер і Маргарита” автобіографічним. Булгаков висловив у ньому те, у що хотів вірити сам, так само, як і багато хто з його і наших сучасників. Але, на жаль, “спокою”, куди відправляють Майстра і Маргариту, такого собі середнього місця між раєм (“світлом”) і пеклом, не існує. Скільком людям за всіх часів хотілося сподіватися на це “середнє” місце у вічності: мовляв, я не з Богом, але я й не робив нічого проти Нього, отже, мене треба кудись у середину. Це найбільша помилка, самообман. “Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.” (Від Матвія 12:30).
Реальну ж долю героїв, подібних до Майстра і Маргарити, досить ясно описано в книзі Об’явлення 21:8: “А боязких і невірних, і нечистих, і вбивць, і любодіїв (перелюбників і блудників – О.Ш.), і чарівників (які займалися окультизмом – О.Ш.), і ідолослужителів, і всіх неправдомовців доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга”. Збережи нас Господь від цього.
То чи є світло в темних коридорах булгаковської думки? Є. Багато людей справді безсилі й безпорадні перед владою диявола, князя віку цього. Але ця безпорадність має межу. Вона проходить через усе людство, розділяючи його на дві великі групи. На тих, кого Воланд вловив у свою волю (див. 2-е Тимофiю 2:26), і на тих, хто, пізнавши Христа, свого Господа і Спасителя, отримали від Нього владу “наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.” (Від Луки 10:19). Разом із цією владою ми, спасенні діти Божі, отримали обіцянку, що ніщо не зашкодить нам.
Дяка Богу, що крім євангеліста Матвія (всупереч думці Булгакова), в Ісуса було чимало й інших Апостолів, один з яких дає просту пораду всім нам: “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас.” (Якова 4:7). Підкоріться Богові, Його істині, Його Слову. І тоді зустріч з особистостями, подібними до Воланда, буде всього лише ілюстрацією того, що Боже Слово, на відміну від людських творів, не помиляється.