Писання постійно витримує критику з боку “вищих учених кіл”. Їм необхідні незаперечні свідчення того, що все, що сказано в Писанні, є істиною. Нападки були на різні вірші, або навіть окремі слова, які вимагали доказу. “Наприклад, такий народ як хети, який існував за часів Авраама, вважався міфологічним народом, поки археологи не виявили сотні свідчень, що покривають понад 1200 років хетської цивілізації”.
У даній роботі буде відстоюватися такий народ, як скіфи, про який Павло згадує в Посланні до Колосян: “де немає ані Елліна, ані Юдея, ані обрізання, ані необрізання, варвара, Скіфа, раба, вільного, а все і в усьому Христос” (Кол.3:11). У жодного вченого не викликає сумнівів щодо їхнього існування, натомість викликає скептичну посмішку той факт, що представники цієї народності були християнами. Тому дана робота є з одного боку відкритим викликом тим, хто сумнівається або не вірить даному факту, а з іншого – захистом в істинності Писання.
Дана робота з одного боку є науково-історичною, а з іншого носить апологетичний характер.
Метою даної роботи є неупереджене вивчення питання: “Чи були скіфи християнами?”…
У всі віки вічна правда Слова Божого в різний спосіб приховувалася від людей владою віку цього, першопричиною ж будь-якого пробудження в усі часи було відкрите для людини Слово Боже. Воно змінює, воно дає покаяння і викриває в гріху. Слово навертає у віру і дає радість. Слово Боже, за яким стоїть Дух Святий, допомагає припинити аморальну поведінку і старий спосіб життя. Пробудження від колишнього життя, дає благочестиву поведінку в суспільстві та збуджує невгамовне бажання служити Богові.
Слово “пробудження” – має на увазі пробудження до життя, і сенсом його є новий сплеск духовного життя серед віруючих. Чарльз Фіней називав це: “оновленням першої любові християн”. З історичного погляду, це схоже на морські хвилі в морі, де кожна хвиля рухається окремо, але при цьому має місце і змішування. Одна хвиля відступає, на її місце поспішає хвиля інша…
У Посланні до Ефесян 1 главі 22, 23 віршах Павло пише про Христа і про церкву: “і все підкорив під ноги Його, і поставив Його над усім, главою Церкви, що є Тіло Його, повнота Того, Хто все в усьому наповнює” [1]. Христос — Глава, церква — Його тіло. Голові потрібне тіло, через яке вона може діяти. Церква — це руки, щоб виконувати справу Христову, ноги, щоб ходити за Його дорученнями, голос, щоб звіщати Слово Христове.
Апостол Павло каже, що Церква є “повнота Того, Хто наповнює все в усьому”. Так само як думки не можуть бути втілені в дійсність без участі органів тіла, так і велика слава, яку приніс Христос у цей світ, не може бути втілена в життя без участі Церкви. Ісус наповнює все в усьому, і Церква виконує цю роботу по всьому світу. Це одна з найзначніших ідей у всьому християнстві. Це означає, що єднання світу вкладено в руки Церкви, як і визначив Бог.
Метою цієї роботи є показати необхідність п’ятигранного служіння в сучасній церкві. П’ятигранне служіння — це дари благодаті для творення Тіла Христового, яке дане як встановлення в посланнях Апостола Павла.